“Цей рід виганяється тільки молитвою та постом“ (Мт. 17:21), сказав Ісус батькові після зцілення його сина, коли той пожалівся на учеників Його: “Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його“ (Мт. 17:16).

Улюблені у Христі, чимало не вірить Ісусовим словам в цьому епізоді Євангелії, мабуть хитають головами та й питають: “Чи людина може удостоїтися в Бога такої сили, щоб це вчинити, коли буде постити, молитися, в церкву ходити, буде прикладом побожності?“ Питання дуже складне. Тут не можна відповісти “так“ або “ні“. Ісус заповів: “Просіть і дасться вам“ (Мт. 7:7); в Бога все є можливим.

Молитвою і постом це можна зробити. Богословська наука голосить, що через піст і молитву доходиться до християнських чеснот, людина збагачується духовно.

by Albert S. Rossi, Ph.D.

During an Orthodox College Fellowship retreat, a college student said, "If I put Christ first, the suffering will be great and the joy will be greater."

Христос міг ходити по хвилях морських, бо Він є Владикою сотвореного світу. Апостол Петро ходив по воді також, будучи людиною. Сьогоднішнє Євангеліє про це докладно оповідає нам. Коли Христос молився, апостоли були в човні і цілу ніч боролися з хвилями та вітром, який кидав їхній човен то в один, то в другий бік. Христос, одначе, не забув про них. Вранці Ісус прямував до них, йдучи по воді, як по сухому. Апостоли злякались, але Христос сказав їм: “Це Я, не бійтесь!” Вони не впізнали Його. Одним з християнських привітань є “Христос посеред нас!” Дійсно, Христос є серед нас, але ми часто проходимо через життєві незгоди, печалі, не зізнаючи Його присутності.

In this week’s Gospel lesson we find the Disciples of our Lord trapped in a storm. They find themselves in that storm because they have been commanded by the Lord to cross the Sea of Galilee. These men are following the will of the Lord and yet, we see them struggling against the storm. Have not we found ourselves in that place also? Have not we found ourselves in life’s storms and no matter how hard we try, no matter what we do; it seems that we cannot make it through?

Send them away! This is what Christ’s disciples said that He should do to the multitudes that had been following Him, in today’s Gospel lesson- send them away. Let someone else feed them, see to their needs. And, on the surface, this seems to be a reasonable request, given their situation, their apparent inability to care for all of them. Send them away! But even if this request was made because the disciples thought it would be in the people’s best interest, it was still, as we learn, the wrong attitude, the wrong response to that situation. Yet, knowing this, what we must ask ourselves, brothers and sisters, is how often do we say this very thing?

Християнство в Україні розповсюджувалось поступово. На півдні України були грецькі колонії. Наші предки мали з ними торговельні відносини. Руські люди (а по сьогоднішній термінології — українці), тоді ще погани, були благородної вдачі і толерантно відносились до людей котрі приймали християнство. У нас не було переслідування християн, як це було в Римській імперії, де християн жорстоко катували. Про характер наших предків пише візантійський імператор Маврикій (582-602) “Він описує їх як людей волелюбних, хоробрих, несхильних ані до рабства, ані до підлеглості чужій владі, дуже людяних у їхньому відношенні до полонених та чужинців.”

Moving on to today’s meditation, St Olha is distant from us in time but no less an example of holiness both aspired to and achieved in this life. Her name means “holy,” and presumably she possessed insight, depth, and a sober mind. Olha’s husband Prince Igor was killed in battle in 945, and Olha took over governance with firm hands, instituting many improvements through building and organization across the realm, elevating the culture of her time.